Цикадка зелена

ЦИКАДКА ЗЕЛЕНА.

Cicadella viridis L.

КЛАСИФІКАЦІЯ ШКІДНИКА.

Ряд Напівтвердокрилі.

Родина Цикадки.

ВИДИ, ЯКІ ПОШКОДЖУЮТЬСЯ.

Поліфаг, віддає перевагу злакам та іншим однодольним, осоковій рослинності на луках, у заплавах, пошкоджує рис. Під час осінньої кладки яєць шкодить яблуні, груші, айві, вишні, сливі, терну, персику, шовковиці, смородині, аґрусу, винограду.

ШКОДОЧИННА СТАДІЯ.

Імаго, личинка.

ТИП ПОШКОДЖЕННЯ.

Шкідник кори, деревини та коріння винограду.

Харчуються соками трав’янистих і деревних рослин, висмоктуючи їх з листя і стебел.

Як і всі представники родини, цикадка зелена розсікає провідні судини рослин поперечними надпилами і порушує сокорух. У пошкоджених місцях гілки стоншуються, стають крихкими, можуть обламуватися і засихати. Утворені ранки і напливи камеді заселяються паразитичними грибами та бактеріями.

Відкладання яєць всередину пагонів або стебел винограду і молодих фруктових дерев у подальшому розвитку рослин може викликати рак кори. Комахи ще є переносниками бактерій виду Xylella fastidiosa, які розвиваються в ксилемі рослин; ці бактерії також є смертоносними для винограду.

КІЛЬКІСТЬ ПОКОЛІНЬ.

2.

ЗИМУЮЧА СТАДІЯ.

Яйця, відкладені у надріз кори півмісяцевої форми на молодих деревах і кущах плодових та лісових насаджень.

УМОВИ, ЯКІ СПРИЯЮТЬ РОЗВИТКУ ШКІДНИКА.

Комаха вибирає ділянки з сильним зволоженням, зарослі очеретом, вологолюбними злаковими і осокою.

МОРФОЛОГІЯ І БІОЛОГІЯ РОЗВИТКУ ШКІДНИКА.

Трапляється в Україні повсюдно. Зустрічається переважно біля боліт, у болотистій місцевості й на сирих луках. Комаха вибирає ділянки з сильним зволоженням, зарослі очеретом, вологолюбними злаковими і осокою.

Імаго. Надкрила зелені, на верхівці прозорі; передня частина тіла жовтувата, далі зеленкувато‑жовта; на голові між очима дві чорні плями трикутної форми; вусикова щетинка довга; передньоспинка вужча, ніж голова. Щиток жовтуватий, вужчий, ніж передньоспинка; ніжки жовті; задня пара гомілок більша, ніж інші, й з усіх боків має численні тонкі шпичаки. Ноги з 3‑члениковою лапкою. Передні й середні ноги бігальні, задні - стрибального типу.

Самці схожі на самок, але трохи менші від них за розмірами. Самка завдовжки 8-9 мм, самець - 5-6 мм.

Яйце білого кольору, овальної форми. Розмір 2,0 х 0,5 мм.

Рис. 1. Стадії розвитку цикадки зеленої. Імаго (самка).

Рис. 2.  Імаго (самка).

Рис. 3. Самка (зліва) і самець (справа) цикадки зеленої.

Рис. 4.  Імаго (самка).

Рис. 5. Імаго (самець) цикадки зеленої.

Рис. 6. Імаго (самець).

Рис. 7. Відкладання яєць самкою цикадки зеленої.

Рис. 8. Яйцекладка зеленої цикадки.

Рис. 9. Яйцекладка в стеблі.

Рис. 10. Личинка (німфа) цикадки зеленої.

Рис. 11. Личинка (німфа).

Рис. 12. Процес линяння личинки цикадки зеленої.

Рис. 13. Процес линяння личинки.

Рис. 14. Імаго самець (зліва) і самка (справа) цикадки зеленої.

Личинка імагоподібна. Колір покривів сірий, злегка блакитний. Личинка проходить п’ять вікових груп. У личинки другого віку одна поздовжня смужка більш світлого відтінку. У третьому віці таких смужок дві. Зачатки крил спостерігаються вже у личинок третього віку, у четвертого вони досягають черевця, а на п’ятому заходять за його основу. Довжина тіла личинки в першому віці - 2,3 мм, у другому - 3 мм, у третьому - 3,8 мм, у четвертому - 5,3 мм, у п’ятому - 7,2 мм.

Відродження личинок першого віку розпочинається навесні у фазу «рожевого пуп’янка» яблуні, триває навесні протягом 10 днів і закінчується наприкінці цвітіння яблуні осіннього строку дозрівання за середньодобової температури повітря +11,5 °С і вологості повітря 85,5 %.

Упродовж 6-15 годин після відродження личинки падають у траву. Вони інтенсивно живляться клітинним соком злакових, осокових та інших дикоростучих рослин, заселяючи їх листя уздовж центральної жилки, віддаючи перевагу пирію повзучому (до 70,5 %), мишію сизому (15,5 %) та вівсюгу звичайному (12,0 %). П’ять віків личинка проходить за 47-54 дні.

У червні з’являються крилаті особини. Період спарювання і відкладання яєць проходить на листках і стеблах пирію, мишачого проса, вівсюга та інших злакових, у тому числі на рисі.

Ембріональний розвиток закінчується протягом 15-20 днів. Наприкінці червня - на початку липня відроджуються личинки, які активно харчуються, здатні помітно пошкоджувати рослини на рисових чеках. Імаго другого покоління з’являються в середині серпня. Вони проходять період додаткового живлення протягом 1,5 місяця на злакових рослинах. Період спарювання припадає на кінець вересня - початок жовтня. 

Самки відкладають яйця на деревах і кущах, у процесі кладки самка яйцекладом надрізає кору штамбів і гілок молодих плодових дерев. Утворюється ранка завдовжки близько 5 мм, яка за формою нагадує невелику дужку. У неї самка поміщає 10-12 яєць, які розташовуються похило або перпендикулярно до лінії надрізу.

Одна самка робить до 10-11 кладок. Плодючість самок - близько 100-200 яєць.

Низькі температури повітря (‑22,0-29,3 °С) істотно не впливають на зимуючі яйця шкідника, їх загибель не перевищує 7,9-9,3 %.

Рис. 15. Зовнішній вигляд пошкодження рослин цикадкою зеленою.

Рис. 16. Пошкодження штамба плодового дерева цикадкою зеленою.

Рис. 17. Надрізи у формі дужки на корі стовбура зроблені цикадкою зеленою.

ЗАХОДИ ЗАХИСТУ ВІД ШКІДНИКА

АГРОТЕХНІЧНІ.

Знищення трав’янистих рослин у плодових садах і виноградниках.

Утримання міжрядь під чорним паром.

ХІМІЧНІ.

Обприскування восени чагарників, дерев, виноградників, особливо поблизу рисових чеків, інсектицидами для знищення самок під час відкладання яєць.

Стратегію захисту від цикадових слід будувати таким чином:

‑ за середнього та сильного ступеня пошкодження і заселеності листя винограду цикадками: японською виноградною, розановою, виноградною зеленою та ін. - необхідно провести хімічні обробки в період розвитку їхніх личинок молодшого віку одним із високоефективних інсектицидів ВОЛІАМ ФЛЕКСІ® (0,4 л/га), КАРАТЕ® ЗЕОН (0,3 л/га), ПРОКЛЕЙМ® (0,3-0,4 кг/га). За розтягнутого періоду відродження личинок, високої чисельності шкідника інсектицидну обробку слід провести через 10-12 днів.

Фенологічний календар розвитку

ЦИКАДКИ ЗЕЛЕНОЇ.

(кількість поколінь - 2)

Використані матеріали: Шкідники винограду. Мринський І. М., Воєводін В. В.