Червець виноградний борошнистий

ЧЕРВЕЦЬ ВИНОГРАДНИЙ БОРОШНИСТИЙ.

Pseudococcus citri Risso

КЛАСИФІКАЦІЯ ШКІДНИКА.

Ряд Напівтвердокрилі.

Родина Борошнисті червці.

ВИДИ, ЯКІ ПОШКОДЖУЮТЬСЯ.

Поліфаг, пошкоджує рослини майже з 70 родин, у т. ч. виноград, інжир, гранат, яблуню, грушу, маслину, цитрусові та багато інших субтропічних культур, овочевих, декоративних та оранжерейних рослин.

ШКОДОЧИННА СТАДІЯ.

Личинка, імаго (самка).

ТИП ПОШКОДЖЕННЯ.

Сисний шкідник винограду.

Висмоктування клітинного соку з молодих пагонів, листя, плодів. На пошкоджених ягодах утворюються жовто-бурі плями. Мертва шкірочка розтріскується, ягоди загнивають. У разі суцільного заселення спостерігається обпадання листя, грона всихають. Втрати врожаю при цьому можуть досягати 70-75 %.

Личинки й самки виділяють медвяну росу, на якій розвиваються сапрофітні гриби, що забруднюють пагони, листки, ягоди. Особливе значення серед непрямих збитків набуває передача вірусів – GLRaV-3 (Grapevine rupestris stem pitting associated virus) та GVA (Grapevine virus A).

КІЛЬКІСТЬ ПОКОЛІНЬ.

3-4 у відкритому ґрунті. При зараженні рослин у теплицях стабільно розмножуються протягом усього року.

ЗИМУЮЧА СТАДІЯ.

Статевонезрілі самки і личинки останніх віків, які не завершили розвиток, під корою, в тріщинах кори, підпорок та інших захищених місцях поблизу рослин.

МОРФОЛОГІЯ І БІОЛОГІЯ РОЗВИТКУ ШКІДНИКА.

Трапляється в зоні південного берега Криму.

Імаго. Самка широко‑овальної форми, 3,5-4 мм завдовжки, безкрила, жовтувато‑бура, з бурими ніжками та вусиками, рясно вкрита борошнистим нальотом, по краю тіла розміщені 18 пар тонких воскоподібних ниток, які збільшуються до задньогокінця тіла. На спинній частині - темна смужка (характерна відмінність від інших борошнистих червців).

Самці зустрічаються рідко, за кольором схожі на самок, до 4 мм завдовжки та 2,8 мм завширшки, мають дві довгі, виступаючі назад, білі воскові нитки. Самці крилаті, їх значно менше, ніж самок.

Яйце завдовжки приблизно 0,3 мм, глянцеве, жовто‑помаранчеве, овальне.

Личинка. Німфа жовта, овальної форми з червоними очима і покрита білими воскоподібними частинками. Жіночі німфи нагадують дорослих самок, а німфи‑самці більш витягнуті.

Навесні за температури +6-7 °С самки прокидаються і впродовж 15-20 діб живляться на корі стовбурів і багаторічних пагонів. Самці трапляються рідко, тому розмноження частіше буває партеногенетичне.

Самки можуть жити до 29 днів залежно від рослини‑господаря.

Самки літнього покоління живуть значно довше, ніж самці, в середньому 87,6 дня. Самці після появи живуть один‑два дні, протягом яких вони не здатні харчуватися. Вони літають переважно рано вранці і притягуються до самок статевим феромоном.

Самка відкладає яйця на кору пагонів (кінець квітня - початок травня) в яєчний мішок, який вона захищає пухнастими білими пучками воскових ниток у вигляді білої бавовняної маси. Плодючість - до 40 яєць. Відродившись через 11-14 діб (у середині травня), личинки живляться на однорічних пагонах упродовж 25-30 діб. Самки другого, а потім і третього поколінь більш плодючі й відкладають на гілки та листя 150-250 яєць. Ембріональний розвиток триває 8-10 діб.

Відкладання яєць самками другого покоління і початок відродження личинок третьої генерації спостерігаються на початку серпня.

Відродившись, личинки утворюють численні колонії на гронах біля основи плодоніжок та між листками, що торкаються один одного.

Перше покоління малочисельне і помітної шкоди не завдає. Друге покоління більш чисельне, розвиток його продовжується до кінця літа.

Третя генерація - найчисленніша і найбільш шкодочинна. Личинки останньої генерації, не завершивши розвиток, залишаються до весни наступного року.

Личинки й самки другого і третього поколінь живуть на листках з нижнього боку (зазвичай уздовж центральних жилок) та плодах.

Червець виноградний борошнистий - це малорухливий шкідник. Його личинки, присмоктавшись до рослини, вже не рухаються і можуть рухатися лише після линьки.

Оптимальні умови для червця виноградного борошнистого - температура +22-25 °С і відносна вологість повітря 45-75 %. Прохолодна дощова весна і спекотне літо гальмують розвиток шкідника. Масова загибель личинок спостерігається в зимовий період за температури нижче ніж -15 °С.

Шкідник може розповсюджуватися з посадковим матеріалом, переноситися вітром, пташиними ногами або машинами та робочими бригадами. Мурашок приваблює медова роса, яка виділяється червцями, а тому вони часто переносять їх з однієї рослини на іншу і захищають від хижаків.

Рис. 1. Стадії розвитку червця виноградного борошнистого: імаго самець. Дорослі самці схожі на комарів, з двома крилами та чотирма очима.

Рис. 2. Стадії розвитку червця виноградного борошнистого: імаго самка.

Рис. 3. Відкладання яєць самкою.

Рис. 4. Овісаки виноградного борошнистого червця.

Рис. 5. Стадії розвитку червця виноградного борошнистого: імаго самка та личинки.

Рис. 6. Червці виноградні борошнисті як і попелиці виділяють зі своїх черевців липку, солодку рідину, відому як падь.

Рис. 7. Виноградний борошнистий червець, є найпоширенішим та найшкідливішим видом для теплиць.

Рис. 8. Зовнішній вигляд пошкодження виноградних ґрон червцем виноградним борошнистим.

Рис. 9. Скупчення імаго червеців виноградних борошнистих під корою винограду.

Рис. 10. За допомогою лупи, регулярно перевіряйте всі щілини, а також листкові та квіткові завитки, оглядаючи на наявність яєчних мас, скупчень німф, дорослих особин, чи окремих повзучих комах.

Рис. 11. Якщо ви помітили жовте або зів'яле листя, перевірте коріння на наявність підземного зараження, вийнявши горщик і обережно відокремивши землю від коріння.

ЗАХОДИ ЗАХИСТУ ВІД ШКІДНИКА.

АГРОТЕХНІЧНІ.

Використання здорового посадкового матеріалу, зимове або ранньовесняне очищення штамбів від відсталої кори.

БІОЛОГІЧНІ.

Застосування паразита кокофагуса - Coccophagus gumeyi Comp. і хижого жука криптолемуса - Cryptolaemus montrouzieri Muls.

ХІМІЧНІ.

Ранньовесняна обробка по сплячих бруньках для знищення личинок, які перезимували. У період утворення на пагонах трьох‑чотирьох листків (на початку травня) - обприскування кущів інсектицидами. Ефективними є препарати системної дії. Внесення препарату ЕНЖІО у нормі 0,18 л/га дає змогу поєднати потужний нокдаун‑ефект із тривалим періодом захисту винограду зсередини.

Препаративну форму ЕНЖІО виготовлено за ЗЕОН‑технологією. Це концентрат мікрокапсульованої суспензії, яка продовжує дію піретроїдного складника препарату та покращує термостабільність інсектициду загалом, фотостабільність і стійкість до опадів. Дві діючі речовини з різними механізмами дії унеможливлюють появу резистентності.

Економічний поріг шкодочинності навесні до розпускання бруньок - заселення шкідником понад 5-10 % рослин, у літній період - наявність більше ніж 1 червця на гроно.

Використані матеріали: Шкідники винограду. Мринський І. М., Воєводін В. В.